Коваленко Артем Володимирович (народився - 16.06.1988, зник безвісти - 13.06.2025, с. Радичів)
Коваленко Артем Володимирович народився 16 червня 1988 року в місті Чернігові. Проте значна частина його життя належала селу Радичів, звідки походив його батько. Ще в початкових класах сім’я переїхала до села, де Артем продовжив навчання в місцевій школі.
Після здобуття середньої освіти юнак повернувся до обласного центру. Він закінчив Державний інститут економіки та управління, здобувши вищу освіту. Професійний шлях пов’язав із будівельною сферою. Артем був майстром своєї справи, працював на об’єктах у Чернігові та столиці, забезпечуючи добробут своєї родини.
Життя Артема докорінно змінилося в листопаді 2024 року, коли він був мобілізований до лав Збройних Сил України. Попри те, що чоловік раніше не був пов’язаний з військовою діяльністю, він швидко опанував нову справу. Навчання проходив у Закарпатській та Рівненській областях, де здобув фах водія САУ, а згодом – снайпера.
Фронтова дорога Артема Коваленка розпочалась на Харківщині. У травні 2025 року підрозділ Артема було переведено на Сумщину, де він виконував бойові завдання на прикордонні.
Побратими та рідні згадують його як надзвичайно стійку людину: він ніколи не скаржився на труднощі, а під час коротких дзвінків додому передусім цікавився здоров’ям близьких та справами племінниць.
Востаннє рідні чули голос захисника 19 травня 2025 року. Того вечора він разом із побратимами вирушив на позиції в районі села Юнаківка Сумської області. Група мала перебувати на завданні шість діб, але через запеклі обстріли та складну оперативну обстановку бійці тримали оборону понад три тижні.
За свідченнями побратимів, Артема бачили живим на позиціях 9 червня. Однак із бойового завдання він не повернувся. З 13 червня 2025 року – за три дні до свого 37-річчя – Артем Коваленко офіційно вважається зниклим безвісти.
Для мами, дружини, доньки, сестри, племінниць та всієї родини кожен день із того часу став випробуванням, сповненим молитви та незгасної надії. Громада поділяє цей біль і вірить у повернення свого захисника. Артем залишається взірцем мужності та самопожертви, прикладом воїна, який став на захист країни у найважчий час.
