Ірха Ігор Петрович (народився - 10.02.1972, зник безвісти - 10.07.2024; с. Покошичі)
Ірха Ігор Петрович народився 10 лютого 1972 року в селі Покошичі. Після закінчення місцевої школи працював у Чернігові на заводі. Згодом був призваний на строкову військову службу, після проходження якої повернувся до рідного села.
У Покошичах Ігор Петрович створив родину та присвятив себе праці на землі. Простий сільський чоловік, дбайливий господар та люблячий батько – таким його знають і поважають односельчани.
Його рішення стати на захист України не було випадковим. Коли військову службу обрали справою свого життя найрідніші – син та невістка – батьківське серце не змогло залишатися в спокої, доки діти проходили крізь пекло війни. 11 серпня 2023 року, у свій 51 рік, Ігор Петрович добровільно прийшов до військкомату. «Іду на війну, бо там мої діти», – ці слова стали його головною мотивацією.
На фронті Ігор Петрович проявив себе не лише як мужній воїн, а й як людина надзвичайної самопожертви. Ризикуючи власним життям, він неодноразово виходив на поле бою, аби витягнути поранених чи полеглих побратимів. Його позиція була непохитною: «Своїх не лишаємо». За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку воїн був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Війна залишила на ньому свої шрами: осколкові поранення та травми. Проте після кожного шпиталю він повертався у стрій. Одного разу родина вже пережила 45 днів нестерпної невідомості, коли Ігоря Петровича вважали зниклим у Часовому Ярі, аж поки син не знайшов знесиленого батька в одному з госпіталів. Після короткого відновлення воїн знову повернувся на передову, на Бахмутський напрямок.
10 липня 2024 року зв’язок із захисником перервався знову. Відтоді Ігор Ірха офіційно вважається зниклим безвісти.
Для дружини, сина, доньок, онуків та всієї родини ці дні очікування – найважчий іспит у житті. Проте вони не втрачають віри. Вони знають, що їхній батько – борець, який звик перемагати обставини. Понорницька громада розділяє цей біль очікування і разом із рідними молиться про повернення Героя додому.
