Тібеж Анатолій Володимирович (народився - 09.11.1967, зник безвісти - 28.06.2023; с. Шаболтасівка)
Анатолій Володимирович Тібеж народився 9 листопада 1967 року в селі Шаболтасівка. Навчався у місцевій школі, де здобув базову середню освіту. Продовжив навчання у Сосницькому ПТУ № 31 (нині – Сосницький професійний аграрний ліцей), опанувавши професію водія. Далі протягом двох років проходив строкову військову службу.
Після демобілізації чоловік одружився. Свою дружину зустрів у Чечні, куди поїхав на весілля до брата. Там молоді люди продовжили будувати сімейне життя. Проте родинне щастя на Кавказі було недовгим – вони були змушені тікати від російсько-чеченської війни до рідного для Анатолія Володимировича села Шаболтасівки. У шлюбі народилося двоє дітей – донька та син.
Анатолій Тібеж жив розміреним сільським життям. Працював трактористом у колективному господарстві «Зоря», а згодом – опалювачем у медичному пункті, сумлінно та відповідально виконуючи свої обов’язки. Колеги та односельці знали його як працьовиту, спокійну та доброзичливу людину. У вільний від роботи час відпочивав душею на риболовлі, цінуючи кожну мить спілкування з природою.
Коли у 2022 році ворог знову прийшов у його життя, тепер уже на українську землю, Анатолій Володимирович не залишився осторонь. Спочатку він брав активну участь у місцевій територіальній обороні, а з травня 2023 року був призваний до лав Збройних Сил України.
Захисник гідно виконував свій військовий обов’язок, брав участь у бойових діях поблизу міста Авдіївка Донецької області, проявляючи мужність, стійкість і відданість Батьківщині. Попри те, що чоловіку на той час уже виповнилося 55 років, він без вагань виконував бойові завдання на «нулі», проводячи під постійними обстрілами по 8-10 діб поспіль.
Останній подвиг воїна, про який розповідають побратими, став проявом його виняткової мужності: 27 червня він під вогнем вивів із-під обстрілу двох поранених бійців, а сам залишився на позиції, щоб продовжувати оборону. Наступного ранку, 28 червня 2023 року, зв’язок із ним перервався.
Вже довгий час Анатолій Тібеж офіційно вважається зниклим безвісти. Для його дружини, дітей, онука та всієї Шаболтасівки він залишається взірцем справжнього чоловіка, який до останнього захищав рідну землю.
Родина не втрачає надії та щодня молиться про диво, чекаючи на повернення свого захисника додому. Понорницька громада пам’ятає подвиг Анатолія Тібежа, розділяє біль очікування разом із рідними та щиро вірить, що воїн повернеться до рідного порогу.
