Пушкар Віктор Олександрович (17.06.2002 - 10.05.2025, с. Верба)
Віктор Олександрович Пушкар народився 17 червня 2002 року в селі Верба. Тут він зростав, закінчив школу, звідси робив перші кроки у доросле життя. Обравши професійний шлях у сфері залізничного транспорту, він продовжив здобувати освіту в Чернігівському ліцеї, а згодом вступив до Київського коледжу. З юних років захоплювався спортом – був призером районних змагань з бігу, настільного тенісу та футболу.
Після завершення навчання працював монтером колії на залізниці міста Чернігів. Колеги згадують його як відповідальну та сумлінну людину – Віктора щиро поважали та готували до підвищення на посаду майстра. Проте війна змінила всі життєві пріоритети.
У серпні 2024 року Віктор прийняв доленосне рішення – присвятити себе обороні Батьківщини. Підписавши контракт, він став на захист рідної землі. Про свій вибір батькам зізнався не одразу – беріг їхній спокій, повідомивши про службу вже будучи на Донеччині.
Солдат Віктор Пушкар служив оператором безпілотних літальних апаратів у лавах 119-ї окремої бригади. За сумлінну службу, професіоналізм та незламність він був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України» та Подякою Чернігівського міського голови.
На жаль, 10 травня 2025 року під час виконання бойового завдання у Серебрянському лісництві на Луганщині, зв’язок із воїном перервався. Довгі місяці невідомості та надії закінчилися офіційним підтвердженням: саме цей день став датою його останнього бою.
У глибокій скорботі залишилися мати, батько та брат.
Прощання та поховання Захисника з військовими почестями відбулося 18 лютого 2026 року на кладовищі села Верба.
