Гурбик Сергій Григорович (30.03.1988 - 12.09.2024, с. Авдіївка)
Сергій Григорович Гурбик народився 30 березня 1988 року в селі Рудня колишнього Сосницького району. Базову середню освіту здобув у сусідній Козляницькій школі. Згодом оселився в Авдіївці, де знайшов свій дім і створив велику родину. Разом з дружиною, з якою проживав без реєстрації шлюбу, виховував п’ятеро неповнолітніх дітей.
Чоловік жив звичайним сільським життям та не боявся жодної роботи: працював на місцевих фермерів, обробляв землю, тримав чимале господарство. Попри життєві труднощі, Сергій був опорою для своєї родини. Він не лише забезпечував дітей, а й опікувався дружиною, яка має інвалідність.
Коли країна потребувала захисту, Сергій не залишився осторонь. У липні 2024 року він приєднався до лав Збройних Сил України, попри законне право на відстрочку від мобілізації. У званні солдата служив механіком-водієм механізованого батальйону. На жаль, йому судилося коротке, але гідне військове життя. Через два місяці – звістка про зникнення, а згодом і підтвердження найстрашнішого.
У вересні 2024 року сім’я Сергія отримала звістку про те, що він зник безвісти. Дев’ять довгих місяців рідні жили надією, що він живий. Але жорстока війна, яку веде російський агресор проти України, щодня забирає найкращих. Після повернення тіл українських воїнів та проходження ДНК-експертизи стало відомо, що серед полеглих є і Сергій. Його тіло залишилося на ворожій території на Бахмутському напрямку. За офіційними даними військовий загинув 12 вересня 2024 року внаслідок мінометного обстрілу в Донецькій області.
У Сергія залишилися дружина, діти, сестри та брат.
30 травня 2025 року Захисник востаннє повернувся у рідний край, щоб знайти вічний спочинок. Прощання та поховання Героя відбулось 31 травня в селі Авдіївка.
