Що таке дератизація і для чого вона потрібна?
Нещодавно в одному з населених пунктів Понорницької територіальної громади виявлено випадок захворювання на лептоспіроз – гостре бактеріальне особливо небезпечне інфекційне захворювання, яке викликане лептоспірами.
Найважливішим резервуаром лептоспір у природі є дрібні ссавці (сірі щури, хатні миші тощо), від яких інфікуються домашні, сільськогосподарські тварини та люди. Захворювання найбільш розповсюджене в сільській місцевості, де є значне заселення будівель гризунами.
З метою попередження нових випадків захворювання Коропське відділення Державної установи «Чернігівський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров’я України» рекомендує провести дератизацію – комплекс заходів для знищення гризунів (щурів, мишей, полівок та ін.).
Дератизація є одним із суттєвих способів боротьби з інфекційними захворюваннями шляхом винищування гризунів – носіїв і джерел багатьох інфекційних хвороб (лептоспірозу, чуми, туляремії, гельмінтозів та ін). Вона має не тільки протиепідемічне, але й економічне значення, оскільки гризуни завдають великої шкоди сільському господарству, знищуючи посіви, пошкоджуючи зелені насадження, сади, і наносять інший економічний збиток в побуті.
Методи дератизації. Всі методи, що застосовуються в дератизації, поділяються на запобіжні та винищувальні. Попереджувальні методи засновані на створенні умов, що перешкоджають проникненню гризунів у приміщення. Винищувальні методи спрямовані на знищення гризунів. Вони в свою чергу поділяються на механічні, фізичні, хімічні і біологічні.
Профілактичні заходи дератизації мають найбільше значення в загальному комплексі дератизаційних робіт. До них відносяться: санітарні, будівельно-технічні та агротехнічні заходи.
Санітарні заходи спрямовані на створення умов, які позбавляють гризунів доступу до їжі і притулків. Для цього необхідно постійно проводити ретельне прибирання приміщень; сміття і харчові відходи збирати в залізні сміттєзбиральники або відра з щільними кришками. Продукти харчування необхідно зберігати в місцях, недоступних для гризунів. Не можна захаращувати підвальні приміщення і комори непотрібними, старими речами, які ти самим створюють зручні умови перебування для гризунів.
Будівельно-технічні заходи полягають у створенні різних перешкод, які позбавляють гризунів доступу в приміщення. Для цього необхідно, щоб вікна та двері підвальних приміщень перших поверхів щільно закривалися і не мали щілин, підлоги і плінтуси щільно підганялись до стін, отвори в місцях введення труб і проводів ретельно закривалися стійкими будівельними матеріалами, а вентиляційні отвори оздоблювалися металевою сіткою.
Агротехнічні заходи, спрямовані на погіршення умов проживання гризунів, на позбавлення їх сховищ і їжі в польових умовах. Цьому сприяють проведення навесні обробки зябу, парів і полів під ярі. Поля орють на певну глибину, своєчасно і швидко прибирають зерно, колосся. Особливе значення має правильне зберігання зерна, сіна, соломи та ін.
Винищення гризунів є складним завданням. Оскільки вони дуже плідні, не можна обмежуватися періодичним їх знищенням, необхідно проводити боротьбу з гризунами систематично і регулярно, домагаючись максимального зникнення.
До винищувальних заходів належать біологічні, механічні та хімічні методи знищення гризунів.
Біологічні способи полягають у використанні різних бактеріальних культур в рідкому або твердому вигляді, що додаються до принад, тим самим викликаючи серед тварин эпізоотію. Однак, ефективність цього методу недостатня, так як, для того, щоб настала загибель гризуна, необхідно дати йому велику кількість принади, що не завжди є можливим. Крім того, багато бактеріальних культур, що можуть застосовуватися для дератизації, є патогенними для людини. До біологічних способів належить також використання тварин, які є ворогами гризунів (наприклад, кішок і деяких порід собак для знищення мишей та щурів).
Механічні способи винищення гризунів полягають у виловлюванні їх за допомогою різних знарядь лову (мишоловки, капкани, пастки). Ці способи використовуються головним чином в житлових будинках, але вони застосовуються рідко, так як недостатньо ефективні, особливо при невеликій чисельності гризунів.
Хімічні засоби дератизації є найбільш поширеними і ефективними. Найбільш часто застосовуються хімічні речовини, що проникають через шлунково-кишковий тракт (кишкові отрути). Вони використовуються у вигляді твердих або рідких харчових отруєних принад, що містять певну кількість отрути. Застосування принади дає найбільш високий ефект дератизації.
Розрізняють три форми організації дератизаційних заходів – дератизацію осередкову, одномоментну суцільну і планову (систематичну) суцільну.
Осередкову дератизацію здійснюють вибірково, як правило, в окремому приміщенні. Однак об'єкти, звільнені у такий спосіб від гризунів, часто знову заселяються ними. Тому, дещо кращі результати дає одноразова суцільна дератизація. Але і вона не приводить до бажаного ефекту, тому, що гризуни із сусідньої території знову заселяють звільнені від них об'єкти. Найефективнішою є планова (систематична) суцільна дератизація протягом усього року і на усій території з охопленням усіх будівель.
Про звільнення об'єкту від гризунів свідчать відсутність ознак їх перебування (свіжі пошкодження предметів, продуктів харчування, екскременти), гризунів у пастках, капканах протягом 3 діб, відкритих входах у нору (вхід заклеюють папером або закладають тампоном) протягом доби.
Для ефективності дератизації винищувальні заходи необхідно поєднувати з профілактичними, спрямованими на створення несприятливих умов для гніздування і розмноження гризунів, а також на їх можливість проникнення в приміщення.