Кравченко Олексій Вікторович (22.12.2001 - 25.12.2023, с. Шаболтасівка)
Кравченко Олексій Вікторович народився 22 грудня 2001 року в місті Київ. Змалку він ріс надзвичайно розвиненою та самостійною дитиною: рано навчився читати й рахувати, завжди вмів знайти собі корисне заняття.
Юнак здобув технічну освіту в коледжі інженерії та управління Національного авіаційного університету, після чого вступив до Університету економіки та права «КРОК». Під час навчання Олексій зарекомендував себе як відповідальний та старанний студент, який легко справляв позитивне враження.
Олексій рано почав працювати, поєднуючи навчання з роботою, бо завжди хотів бути фінансово незалежним та самостійно забезпечувати свої потреби. Мав чіткі політичні погляди, які вмів відстоювати. Попри постійну зайнятість, інколи знаходив час для занять спортом та відпочинку з друзями на природі. У нього була велика мрія – поїхати до Великобританії, він часто планував цю подорож у майбутньому.
Рідні згадують Олексія як люблячого сина та брата, який постійно турбувався про близьких людей. Водночас він мав справжній чоловічий характер – був впертим у питаннях совісті та завжди діяв так, як вважав за потрібне.
Службу в лавах Національної гвардії України Олексій проходив з жовтня 2021 року. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, він не шукав виправдань, щоб залишитися в тилу.
Старший солдат Олексій Кравченко служив старшим кулеметником батальйону оперативного призначення військової частини 3027 «Буревій». Під час виконання бойового завдання отримав важку контузію, але відмовлявся покидати позиції. Його совість була сильнішою за фізичний біль.
25 грудня 2023 року в районі населеного пункту Ямпіль на Донеччині воїн зник безвісти під час запеклого бою. Його тіло знайшли через три дні з численними пораненнями, несумісними з життям.
Олексій Кравченко прожив лише двадцять два роки – вік, у якому зазвичай вчаться жити, а не помирати. Проте за цей короткий час він встиг стати взірцем мужності, відповідальності та безмежної любові до рідної землі.
У Героя залишилися мати, батько і молодший брат.
Поховали Захисника 3 січня в с. Шаболтасівка – малій батьківщині його батьків.
