Мальцев Юрій Петрович (20.10.1966 - 05.03.2016, с. Радичів)
Мальцев Юрій Петрович народився 20 жовтня 1966 року на Херсонщині, у селищі Червоний Перекоп (нині – Зелений Під). Згодом його родина переїхала на Чернігівщину, до рідного села матері – Жовтневого (нині – Рождественське). Тут Юрій у 1980 році закінчив 8 класів середньої школи. Професійну освіту за спеціальністю «Бджільництво» здобув у Борзнянському сільськогосподарському технікумі.
Після строкової служби (1984-1986 роки) у лавах Збройних сил СРСР, де він був стрільцем, Юрій повернувся до цивільного життя. Працював директором Жовтневського будинку культури, бджолярем на колгоспній пасіці у Краснопіллі, а після переїзду до Радичева у 1990 році пов’язав свою долю з будівництвом. Працював бригадиром будівельної бригади у КСП «Іскра», а після ліквідації підприємства – в агрофірмі «Хотинь».
Юрій був людиною з «золотими руками»: робив печі, віконні рами та двері, клав плитку, обкладав цеглою будинки, виконував внутрішні ремонтні роботи, крив дахи тощо. Його працьовитість та універсальність у ремеслах здобули йому глибоку повагу серед земляків.
Наприкінці 2000-х він брав участь у відновленні мостів у Чернівецькій області, зруйнованих паводком.
Військова сторінка в житті Юрія розпочалася 12 лютого 2015 року під час мобілізації до лав Збройних сил України. Служив снайпером, а згодом – кулеметником 2 відділення 1 взводу 1 мотопіхотної роти 16 окремого мотопіхотного батальйону 58 окремої мотопіхотної бригади Оперативного командування «Північ» Сухопутних військ ЗСУ. Позивний – «Кіт».
З березня 2015 року Юрій Мальцев перебував у самому вирі подій в зоні АТО на сході України. Пройшов запеклі бої за місто Щастя на Луганщині, захищав місто Артемівськ (нині – Бахмут) та смт Зайцеве Бахмутського району. Особливо важким етапом його служби стала оборона промислової зони міста Авдіївка – однієї з найгарячіших точок Донецького напрямку.
5 березня 2016 року життя 49-річного старшого солдата обірвалося. Юрій Мальцев загинув під час мінометного обстрілу опорного пункту в Авдіївській промзоні, до останнього залишаючись вірним військовій присязі.
9 березня 2016 року Юрій знайшов останній спокій на кладовищі села Радичів.
За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента України від 8 квітня 2016 року нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Пам’ять про Героя живе в його рідних краях. У селі Рождественське відкрито меморіальну дошку на будівлі загальноосвітньої школи, де він навчався. У центрі села Радичів було встановлено меморіальний знак, який у 2025 році став частиною пам’ятної композиції. У селищі Короп його ім’я викарбуване на меморіалі «Героям Небесної Сотні та воїнам АТО».
