Ященко Сергій Володимирович (30.01.1993 - 26.08.2024, с. Радичів)
Сергій Володимирович Ященко народився 30 січня 1993 року в селі Радичів.
1999 року Сергій пішов до першого класу Радичівської школи. П’ять класів хлопець закінчив у рідному селі, у 6 класі продовжив навчання в Коропській ЗОШ, а у 7-9 класах – у Черешенській школі-інтернаті. Після дев’ятого класу Сергій вступив до Сосницького аграрного ліцею, де здобув фах слюсаря з ремонту сільськогосподарської техніки та тракториста-машиніста. Свою трудову діяльність розпочав у Києві, де згодом створив сім’ю та став батьком.
У 2014 році, коли розпочалася війна на сході України, 22-річний Сергій добровольцем пішов служити за контрактом. Військову підготовку пройшов в селищі Десна. З січня 2016 року він виконував бойові завдання на Донеччині у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. До серпня 2017 року перебував у зоні АТО.
14 серпня 2017 року стало для Сергія другим днем народження. Під час евакуації військового майна в селищі Верхньоторецьке Донецької області він опинився у вогняній пастці. Воїн отримав глибокі опіки 42 % тіла, переніс понад десять складних операцій із пересадки шкіри та тривалу реабілітацію. У грудні 2017 року звільнився з військової служби у зв’язку з закінченням контракту.
Нагороджений Президентською нагородою «Захиснику Вітчизни». Мав статус учасника бойових дій.
Під час повномасштабного вторгнення Сергій Ященко продовжив захищати Україну. До лав Збройних Сил досвідчений оборонець знову добровільно долучився у квітні 2024 року. Пройшовши навчання, приєднався до 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Він обрав собі позивний «Сім-Два» – на честь своєї рідної 72-ї бригади. Спочатку служив як піхотинець на Торецькому напрямку, а згодом був переведений у водії БМП.
За характеристикою командира військової частини за час служби воїн зарекомендував себе з позитивної сторони, відмінно виконував обов’язки, користувався авторитетом серед колег, намагався підтримувати високий моральний дух у підрозділі, стійко переносив інтенсивні навантаження.
Його останній бойовий вихід відбувся під час Курської операції. 26 серпня 2024 року броньована машина, якою керував Сергій, натрапила на ворожу міну. Захисник загинув на місці, виконуючи бойове завдання.
У нього залишилась мама, 12-річний син, дві сестри та бабуся.
Церемонія прощання з Сергієм Ященком пройшла 31 серпня 2024 року в селі Риботин Коропської громади, де проживає його мати. У Свято-Успенському храмі селища Коропа відбулась заупокійна служба. Поховали Героя в той же день на його малій батьківщині в селі Радичів.
Указом Президента України від 18 листопада 2024 року № 770/2024 за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Захисника нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
