Патронат – це турбота і відповідальність, або як працює "швидка допомога" для дітей та їхніх родин у кризі

Дата: 18.01.2024 09:46
Кількість переглядів: 71

Фото без описуЩо таке патронат? Чим він відрізняється від опіки та усиновлення? Розповідає Юлія Тарасенко, патронатна вихователька.

Ще  кілька років тому я б і сама не змогла вичерпно відповісти на ці питання. Тепер знаю всі нюанси та готова ділитися з іншими. Патронатна родина бере дитину до себе тимчасово, на три місяці, але якщо сім'я потребує більше часу, то цей термін продовжується ще на 3 місяці. Поки її біологічні батьки зможуть подолати проблеми. Або ж соцслужби підшукають цій дитині прийомну сімʼю. Нашій патронатній сім'ї вже 5 років. Ми працюємо в Обухівській громаді на Київщині. Нині по всій Україні - понад 300 таких родин. Патронат - це послуга, яка оплачується державою, вихователям допомагає ціла команда фахівців. Але таких родин недостатньо, адже дітей, які потребують підтримки, у 10, а то й 20 разів більше. 

Я - мама трьох синів, двоє з яких вже дорослі. У 2014-му році ми з чоловіком переїхали на Київщину з окупованого Луганська. Колись мріяли про усиновлення, але через війну втратили роботу, будинок, і вже не мали фінансової можливості взяти дитину у родину. У Луганську керували своїм підприємством, займалися інженерними системами. Я 15 років пропрацювала головним бухгалтером і після переїзду була розгублена: не знала, чим займатися. 

Коли дізналася про патронат, то зрозуміла: це і заробіток, і можливість допомагати дітям, які опинилися в складних життєвих обставинах. Чоловік мене підтримав. Я була першою в нашій територіальній громаді, хто почав надавати послуги патронату. Спочатку було складно, але ми зі службою у справах дітей з усім впоралися. Війна змінила не лише життя, а й світогляд. Ми відчули підтримку зовсім незнайомих нам людей та зрозуміли, що можемо змінити життя інших людей, дітей на краще.

Щоправда, практично кожен новий випадок патронату над дитиною здається мені найскладнішим. Наприклад, зараз у нас є 2-річний хлопчик. Коли взяли його, то не розмовляв, не ходив, не відгукувався на своє ім'я і мав проблеми з зором.

Звісно, звернулися до лікарів, але ті ні хвороб, ні відхилень не виявили. Дитина просто була занедбана. За 3 місяці, які він у нас, бачимо прогрес. Вже ходить, знає своє ім'я, йде на ручки, каже перші слова: "Ні", "Дай-Дай", "Па-Па".  Фахівці підібрали окуляри, у хлопчика покращився зір. Здавалось б, що це елементарно, але для нас - грандіозний успіх.

І ця історія яскраво демонструє, що патронат - командна робота. Адже мені як виховательці теж потрібні підтримка та супровід. Добре, що зараз є можливість отримувати консультації психолога чи відвідувати тематичні тренінги або вебінари. А ще я постійно на зв'язку із соціальними фахівцями. Ділюся з ними проблемами та здобутками. А вони підказують, що потрібно робити, підтримують. Я не ухвалюю важливих рішень самостійно і не почуваюся самотньою. Це дуже важливо для вихователя. 

Громадам, де тільки створюються патронатні сім'ї, раджу починати з нескладних випадків, щоб вихователь міг впоратися, не злякався проблем. А ще - не прикипів до дитини, це морально важко, але патронатна вихователька не мама. Про це варто постійно пам'ятати самим і це озвучувати дітям. Ми даємо тепло, підтримку, турботу. Водночас біологічні батьки можуть здолати труднощі, з ними працюють фахівці соціальних служб. Дитина може підтримувати контакт зі своєю родиною, відвідувати свій садочок чи школу. Але батьків ми не замінимо. Після патронату діти мають повертатися у біологічні родини або стати частинкою нової, люблячої сім'ї. Але ми можемо спілкуватися і надалі. 

Наприклад, у нас була 9-річна дівчинка, яка не вміла ні читати, ні писати. Зараз уже усиновлена, але постійно зі мною на зв'язку. Дуже приємно чути про її досягнення, коли телефонує і говорить: "Тьотя Юля, я відмінниця, в мене з математики 10 балів, а з читання - 12". 

Загалом за 5 років роботи у нас в патронатній сім'ї були 15 дітей. Жодна дитина не потрапила після цього до інтернату. П'ятьох всиновили, а десять - повернулися до своїх родин. Це наочний приклад того, чому нам так потрібні патронатні сім'ї, як "швидка допомога" родині та дитині у кризовій ситуації. А для мене - потужний стимул працювати далі. І не втрачати надію навіть у найскладніших ситуаціях.

Матеріал створений в рамках проєкту ЮНІСЕФ "Моніторинг потреб та підтримка дітей в умовах війни", що впроваджується Партнерством "Кожній дитині" за підтримки UNICEF Ukraine на замовлення Міністерство соціальної політики України  та Національна соціальна сервісна служба України.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій

Зареєструватись можна буде лише після того, як громада підключить на сайт систему електронної ідентифікації. Наразі очікуємо підключення до ID.gov.ua. Вибачте за тимчасові незручності

Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь