Гурбик Сергій Григорович (30.03.1988 - 12.09.2024, с. Авдіївка)
Сергій Григорович Гурбик народився 30 березня 1988 року в селі Рудня колишнього Сосницького району. Базову середню освіту здобув у сусідній Козляницькій школі. Згодом оселився в Авдіївці, де створив сім’ю та став багатодітним батьком. Разом з дружиною, з якою проживав у цивільному шлюбі, виховував п’ятеро неповнолітніх дітей. Жив звичайним сільським життям: працював на землі, утримував домашнє господарство.
Та коли покликала країна – не залишився осторонь. У липні 2024 року чоловік приєднався до лав Збройних Сил України, служив механіком-водієм механізованого батальйону, мав звання солдата. На жаль, йому судилося коротке, але гідне військове життя. Через два місяці – звістка про зникнення, а згодом і підтвердження найстрашнішого.
У вересні 2024 року сім’я Сергія отримала звістку про те, що він зник безвісти. Рідні жили надією, що він живий. Але жорстока війна, яку веде російський агресор проти України, щодня забирає найкращих. Після повернення тіл українських воїнів та проходження ДНК-експертизи стало відомо, що серед полеглих є і Сергій. Його тіло залишилися на ворожій території на Бахмутському напрямку. За офіційними даними військовий загинув 12 вересня 2024 року внаслідок мінометного обстрілу в Донецькій області.
У Сергія залишилися дружина, діти, сестри та брат.
30 травня 2025 року Захисник востаннє повернувся у рідний край, щоб знайти вічний спочинок. Прощання та поховання Героя відбулось 31 травня в селі Авдіївка.
