Ми пам'ятаємо... Сьогодні - перша річниця від дня загибелі Захисника України Олексія Смоголя
Війна... Страшна, кривава, вона залишає після себе не лише зруйновані і спалені села та міста. Ця лиха сила приносить із собою багато горя та страждань і забирає в нас найцінніше.
Сьогодні, 28 лютого 2025 року, минає перша річниця від дня загибелі в російсько-українській війні Героя-земляка Смоголя Олексія Олександровича, який заради незалежності нашої Батьківщини, свободи її народу віддав власне життя.
Олексій Смоголь народився 30 березня 1977 року в Авдіївці, де навчався, жив і працював. Мав освіту ветеринара. У мирному житті був справжнім хазяїном: працював на землі, вирощував картоплю, тримав велике господарство.
До лав Збройних сил України наш земляк вступив майже відразу після повномасштабного вторгнення – 21 квітня 2022 року. Спочатку пройшов навчання в 169 навчальному центрі імені князя Ярослава Мудрого в селищі Десна Чернігівської області. Згодом для подальшого проходження служби молодший сержант Олексій Смоголь був включений до складу 66 механізованої бригади і відразу направлений на Донеччину. Саме ця бригада звільняла місто Лиман від окупантів, заплативши за це великою ціною людських життів.
На фронті Олексій виконував обов’язки бойового медика: надавав першу допомогу пораненим, витягував військових з поля бою. Окрім цього, здійснював й інші бойові доручення, ходив у розвідку. Мав позивний Вітер.
Під час служби Олексій Смоголь отримав контузію та поранення, а також з’явились інші проблеми зі здоров’ям. Та попри це Захисник ще деякий час залишався в строю, бо не міг кинути побратимів, яким треба було надавати медичну допомогу. Згодом травми почали давати ускладнення, і він був направлений на лікування та операцію. Два місяці знаходився на реабілітації вдома, після чого знову прибув на навчання до навчального центру селища Десна. На фронт Олексій повернувся вже у складі іншої бригади на посаді стрільця-помічника гранатометника.
За станом здоров’я відповідно до рішення ВЛК Олексій повинен був перевестись на інше місце служби та знову пройти лікування. Проте його побратими, ще зовсім молоді хлопці, які не мали бойового досвіду, просили залишитись з ними. Він вирішив востаннє сходити на завдання перед поверненням додому, але цей вихід став дійсно останнім у його житті...
28 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання в околицях одного з населених пунктів Донецької області Олексій Смоголь потрапив під обстріл зі ствольної артилерії, внаслідок чого обірвалось його життя. Куля потрапила в саме серце, не лишивши жодних шансів на порятунок.
Воїн майже 2 роки боронив український кордон від окупантів.
У Героя залишились донька, дружина та батьки.
Рідні згадують його як працьовитого, відповідального, справедливого, непохитного у своїх рішеннях чоловіка. «У всіх ситуаціях треба залишатися людиною» – таким було життєве кредо Олексія Смоголя.
Поховання відбулось 3 березня 2024 року на кладовищі села Авдіївка.
Указом Президента України від 9 серпня 2024 року № 502/2024 за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Захисника нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
На подвір’ї Авдіївського ліцею знаходиться пам’ятна дошка на честь Олексія, встановлена на меморіалі загиблим випускникам закладу.
У річницю загибелі нашого оборонця вшануймо пам'ять Героя вдячним словом і молитвою. Пам’ятаймо про його жертовність... Схилімо голови в пошані перед тими, хто віддав своє життя за нас... Ми не можемо повернути до життя полеглих захисників, але можемо зберегти пам’ять про них!
Вічна пам’ять, слава і шана Герою-земляку, а його рідним і близьким – глибокі співчуття.
