Шамшур Петро Олександрович (28.11.1994 - 15.02.2023, с. Деснянське)
Петро Олександрович Шамшур народився 28 листопада 1994 року в селі Деснянське, де ріс і навчався.
Після дев’ятого класу Петро вступив до Чернігівського радіотехнічного технікуму (нині – коледж комп’ютерних технологій і транспорту). Після його закінчення продовжив навчання у Київському інституті технологій та дизайну.
2013 рік став для Петра переломним: він забрав документи з ВУЗу і вступив на строкову службу в лавах Збройних сил України. Служив у Шостці, військовій частині 3032. Далі було навчання в школі сержантів у Золочеві Львівської області. І знову служба в Шостці.
Навесні 2015-го вступив до Національної Академії Національної гвардії України. Після її закінчення продовжив службу в Нацгвардії, був командиром стрілецької бригади.
Мав бойовий досвід: протягом 2019-2021 років виконував службово-бойові завдання в зоні проведення АТО та ОСС на сході України, де виявляв сміливість, мужність, героїзм та відданість військовій присязі.
З початком повномасштабного вторгнення майор Петро Шамшур брав участь у забезпеченні національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф поблизу міста Харків на посаді командира взводу ротної групи 31 бригади, а також у Донецькій та Луганській областях.
15 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання з оборони населеного пункту Кремінка Луганської області Шамшур Петро Олександрович отримав вогнепальні осколкові поранення несумісні з життям, від чого загинув на місці.
Мужнього воїна чекали вдома дружина, маленька донька та батьки...
З усіма почестями поховали Героя на його малій Батьківщині в с. Деснянське 19 лютого.
Відповідно до Указу Президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі майор Шамшур Петро Олександрович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
У рідній Деснянській школі на честь Петра встановлено меморіальну дошку.
