Осовик Віктор Миколайович (06.06.1977 - 16.07.2022, с. Іваньків)
Народився Осовик Віктор Миколайович 6 червня 1977 року. Його родове коріння – із села Іваньків.
Після закінчення місцевої школи був прийнятий у члени колгоспу імені Т. Шевченка в с. Криски. У 1995 році призваний до лав Збройних сил України, служив у військах Національної гвардії в м. Чугуїв Харківської області на посаді командира автомобільного відділу.
Віктор Осовик переїхав на постійне місце проживання в смт Короп у 1998 році. Свою трудову діяльність розпочав охоронцем у корпорації «Проун». Працював також в Укрелекомі електромонтером лінійних споруд та займався ковальством у Газбудсервісі, потім мав роботу в будівельній галузі на Київщині.
Товариші Віктора запам’ятали його як відповідальну, спокійну, доброзичливу людину, яка мала добре серце та велику фізичну силу. Він був справжнім життєлюбом, сповненим енергії, любив свою родину, був сміливим і надійним, щирим, добрим і працьовитим.
Із початком воєнних дій наш земляк добровольцем долучився до армії захисників України. Спочатку вступив до тероборони, а на початку квітня – у роту охорони РТЦК та СП. Певний час Віктор Осовик обороняв Чернігівщину, пізніше у складі 2 відділення медичного пункту 16 окремого мотопіхотного батальйону 58 бригади військової частини А 4590 на посаді санітарного інструктора давав гідну відсіч загарбнику в інших регіонах України. Мав звання сержанта.
Останніми місяцями знаходився Донеччині. Бойовий шлях воїна проходив дорогами Покровського, Лисичанська, Бахмута, берегами річки Сіверський Донець. Його 16 батальйон мужньо тримав «нульову» позицію лінії оборони за селом Покровськ під Бахмутом, щоб не дати окупантам жодного шансу пройти вперед.
Зі слів бойових побратимів, чоловік завжди був спокійним і виваженим, дуже надійним, добре обізнаним у військовій справі. З такою людиною – і у вогонь, і у воду. Тож за свої особисті якості та вміння вирішувати складні бойові ситуації отримав позивний Медвідь.
12 липня 2022 року під час повернення з окупованої території після виконання бойового завдання Віктор Миколайович отримав серйозне осколкове поранення сонної артерії. Уранці 16 липня в госпіталі міста Дніпра серце воїна зупинилося навіки. Мати втратила єдиного сина, дружина – чоловіка, син та донька – батька...
Похований Герой з усіма почестями 21 липня на Михайлівському кладовищі смт Короп.
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Віктора Осовика нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
У смт Короп на честь Захисника перейменовано вулицю.
