Насильство не має виправдання!!! Став свідком - не мовчи!!!
ВООЗ називає насильство частиною існування людської спільноти і надважливою проблемою охорони здоров’я у всьому світі: це явище має негативні психологічні й фізичні явища, стає причиною передчасних смертей.
Водночас у ВООЗ констатують: не можна ставитися до насильства як до неминучого явища — йому можна й треба запобігати.
З насильством борються всесвітні організації, громадські установи, небайдужі активісти. Попри це, життя, вільне від примусу, — це також особиста боротьба кожної окремої людини.
Прояви насильства:
Насильство вивчають, досліджують, аналізують та класифікують. Наприклад, за природою насильницького акту виділяють:
• фізичне;
• емоційне;
• сексуальне;
• фінансове насильство.
Якщо щодо вас застосовують хоча б один з цих видів насилля, і навіть якщо це сталося лише один раз, мовчати не можна.
Не можна мовчати й якщо ви стали свідком насильства. Адже кожен четвертий український підліток хоча б раз у житті зазнавав фізичного насилля, йдеться у результатах нещодавнього дослідження ЮНІСЕФ. При цьому за останні 12 місяців такий негативний досвід мали 10,3% підлітків.
Кожен четвертий підліток хоча б раз у житті переживав емоційне насильство. Загалом — 25,4% молодих українців. Серед них більше дівчаток, ніж хлопців — 27,6% та 23,2% відповідно.
Не дивлячись на такі цифри, дослідники кажуть про загальну втішну тенденцію до зменшення кількості підлітків, які стають жертвами насильства протягом життя.
А ВООЗ пропонує три рівні запобігання насильству:
1. Попередження насильства.
2. Невідкладна реакція на факт насильства, що вже відбувся.
3. Ліквідація наслідків насильства.
Найкраще, якщо проблему вдалося розв’язати на першому етапі. Тож як можна убезпечити себе від статусу жертви?
Як запобігти насильству?
Насамперед важливо зрозуміти, що деякі розбіжності й суперечки між людьми трапляються постійно, а тому слід навчитися вирішувати проблеми мирно й самим у жодному разі не вдаватися до насильства.
А про «імунітет» до насильства — тобто як не стати жертвою — пані Крістіна радить поговорити з батьками або іншими дорослими, яким ви довіряєте. Вони можуть розказати, як протистояти, принаймні, емоційному насиллю — що робити, щоб кривдник втратив до вас «насильницький інтерес».
Головне — пам’ятати: нападнику важливо, щоб на нього звернули увагу, щоб його боялися, тому найкраща тактика простояти кривднику — ігнорувати його самого та його дії.
Щоб убезпечити себе на вулицях міста — здебільшого це стосується саме сексуального та фізичного насильства — пані Крістіна радить дотримуватися елементарних правил безпеки. Але не тільки:
1. Якщо є можливість, вивчіть прості техніки самооборони.
2. Заздалегідь продумайте, що та як із вмісту вашої сумки або кишень — ключі, пилочка для нігтів, дезодорант в аерозолі тощо — можна використовувати як інструмент самооборони. За можливістю носіть з собою газовий балончик.
3. Намагайтеся в темну пору доби уникати малолюдних вулиць і прогулянок на самоті.
4. Якщо відчуваєте небезпеку, навіть якщо не можете її пояснити, залиште місце або вийдіть з ситуації, що викликає занепокоєння.
5. Не заходьте в один ліфт з незнайомцями.
Якщо запобігти нападу не вдалося, психолог радить привертати до себе увагу оточуючих або тих, хто через стіни чи на сусідній вулиці може вас почути: кричіть, біжіть, робіть усе можливе для «залучення» до конфлікту третіх осіб — вони можуть стати вашими рятувальниками.
Як пережити насильство?
Якщо ви стали жертвою насильства, відповідно до алгоритму протидії насильству ВООЗ, важлива ваша невідкладна реакція на те, що сталося.
«Якщо ви зазнали фізичного або сексуального насильства, і тому потребуєте медичної допомоги, одразу звертайтеся до лікарні чи поліклініки. Звідти інформацію про інцидент передадуть до поліції, сповістять і ваших батьків. Якщо до медичного закладу ви не зверталися, обов’язково напишіть заяву до поліції, але тільки разом з батьками», — такі перші кроки радить зробити пані Інна.
А потім, для ліквідації наслідків насильства, можна звернутися до психолога. Але в жодному разі не приховуйте те, що з вами сталося. Щонайменше треба розказати батькам. Вони можуть підтримати та допомогти зробити так, щоб подібне з вами більше ніколи не трапилося.
Але іноді самі батьки вчиняють насильство над своїми дітьми. Тоді, за словами психолога, найважливіше звести ризики повторення ситуації до мінімуму:
1. Розкажіть про факт насильства у сім’ї родичам, представникам адміністрації в школі, соціальному педагогу, шкільному психологу, класному керівнику або іншому довіреному дорослому.
2. Заздалегідь подумайте, що стане для вас безпечним місцем у разі повторення ситуації — до кого ви зможете звернутися, щоб сховатися.
3. Підготуйте документи (паспорт, свідоцтво про народження тощо), гроші, речі першої потреби. Сховайте все в одному місці — так, щоб в разі небезпеки ви могли швидко їх покласти в сумку і втекти.
4. Якщо ситуація критична, залишайте будинок негайно, навіть якщо ви не змогли забрати речі, які підготували.
5. Випишіть або збережіть у телефоні контакти місцевих служб, які зможуть надати вам допомогу: соціальні служби у справах неповнолітніх, телефони довіри, дільничний інспектор.
Також ви можете звернутися до Національної «гарячої лінії» з питань запобігання насильства в сім’ї та захисту прав дітей, що працює на базі Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда-Україна» за телефонами:
• 366 — для безкоштовних дзвінків для абонентів МТС та Київстар;
• 0 800 500 335 — для безкоштовних дзвінків в межах України;
• 044 205 36 94 — для дзвінків у межах Києва та з-за кордону.
У випадку з насильством мовчання ніколи не буває золотом. Знайдіть сили розказати про те, що сталося. Так ви допоможете собі пережити негативний досвід, мінімізувати ризики його повторення, покарати винного, а тому, цілком можливо, зможете захистити інших від насильницьких дій свого кривдника.
Бережіть себе та не будьте осторонь, якщо стали свідком насильства!
