27 січня світ вшановує пам'ять жертв Голокосту
«Ми тільки чули кулеметні черги через різні проміжки: та-та-та, та-та... Два роки з дня в день я чув, і це стоїть у моїх вухах сьогодні. Під кінець над яром піднявся важкий, масний дим. Він ішов звідти тижнів три».
Анатолій Кузнєцов
«Бабин Яр»
27 січня у світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Україна на державному рівні вшановує жертв трагедії з 2012 року.
Генеральна асамблея ООН прийняла 1 листопада 2005 року Резолюцію № 60/7, у якій говориться, що «Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…».
Дата 27 січня обрана не випадково: саме цього дня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили в’язнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті Аушвіц-Біркенау неподалік польського Освенціма.
Голокост з грецької перекладається як "всеспалення" й означає систематичне переслідування і знищення (геноцид) євреїв нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933-1945 років.
У ширшому розумінні, Голокост – систематичне гоніння і знищення людей за ознакою їхньої расової, етнічної, національної приналежності, сексуальної орієнтації або генетичного типу, як неповноцінних, шкідливих. Масовою братською могилою і символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. До 1943 року Бабин Яр залишався місцем регулярних розстрілів і захоронень.
За різними підрахунками, тільки за час існування концтабору Аушвіц загинуло до 2 200 000 євреїв. Упродовж Другої світової війни ця цифра сягала ледь не 6 000 000, що становить приблизно третину всього єврейського населення світу. З них – 1,5 000 000 людей вбили на території сучасної України.
Голокост – це ще одна чорна сторінка в історії людства. Вона мала вберегти світ від повторення трагедії, однак сьогодні знову у центрі Європи свідомо знищується цілий народ.
Схиляємо голови у скорботі за навіки полеглими у безіменних могилах і печах крематоріїв. Немає таких слів, щоб висловити пекучий біль та горе, згадуючи ті страшні події та усвідомлюючи масштаби трагедії тоді та сьогодні.
