Войтенко Віталій Федорович (народився - 12.01.1976, зник безвісти - 01.02.2026; с. Верба)
Войтенко Віталій Федорович народився 12 січня 1976 року в селі Верба. Свій життєвий шлях він розпочинав із місцевої школи, де закінчив 9 класів. Хоча в юності Віталій не зміг пройти строкову службу в армії за станом здоров'я, доля все одно готувала його до великого та жертовного подвигу заради Батьківщини.
Прагнучи здобути професію, Віталій вступив на навчання до міста Черкаси, де успішно опанував одразу дві важливі та мужні спеціальності – зварювальника і пожежника. Після завершення навчання у його житті з’явилася кохана дружина. Подружжя проживало в селищі Короп. Там у них народився син, який згодом також пов’язав своє життя із захистом рідної землі.
Віталій Федорович мав справжній хист до техніки – вивчився на шофера і розпочав свій трудовий шлях в автоколоні. На роботі він зарекомендував себе як наполегливий працівник та порядна людина. Керівництво неодноразово висловлювало вдячність його батькам за виховання такого сина. Про Віталія казали: «людина із золотими руками», – він міг керувати будь-яким видом транспорту, без зусиль ремонтував автомобілі, бензопили та складні механізми. Коли автоколона розпалася, чоловік не залишився без діла і пішов працювати опалювачем до місцевої пекарні, де колеги запам'ятали його як людину з великою, доброю душею та працелюбними руками.
Разом із родиною Віталій крок за кроком будував власний будинок у Коропі, мріючи про спокійне та щасливе життя. Проте війна безжально втрутилася в їхню долю, принісши страшне горе. 26 серпня 2023 року сім’я зазнала непоправної втрати – під час реабілітації вдома трагічно помер їхній син, який був військовослужбовцем і віддав здоров'я за Україну.
Попри глибокий біль від втрати дитини, Віталій Федорович не зміг залишатися осторонь, коли ворог нівечив рідну землю. 5 жовтня 2025 року він став на захист Батьківщини. Після проходження військової підготовки у Гончарівську чоловіка було направлено до Дніпра, а згодом – на один із найгарячіших напрямків фронту, під Покровськ. Віталій мужньо тримав зброю у руках, виконуючи обов'язки кулеметника.
1 лютого 2026 року Віталій Войтенко разом із побратимами вийшов на бойову позицію поблизу населеного пункту Зарічне. Внаслідок запеклого ворожого обстрілу боєць отримав поранення. Він мав вийти на точку евакуації, проте з того моменту зв'язок із ним обірвався. Цей день є офіційною датою зникнення військовослужбовця безвісти за особливих обставин.
Сьогодні вдома на повернення свого Героя з невгасаючою надією, молитвою та великим болем чекають найрідніші: тато, мама, сестра та дружина. Родина вірить, що життєві дороги Віталія, які завжди вели його до рідного дому, обов'язково повернуть його назад.
Понорницька громада розділяє надію родини, пам’ятає подвиг земляка та чекає на його повернення з невідомості.
