Навіки в нашій пам’яті: у Деснянському відкрили меморіальну дошку Герою Сергію Карпенку
Справжні герої не помирають – вони живуть у наших серцях, у спогадах, у тиші шкільних коридорів, де колись лунали їхні голоси. Саме тому меморіальні дошки з’являються на фасадах навчальних закладів – як вічне нагадування про тих, хто віддав своє життя за мирне небо над Україною. Вони повертаються до шкіл не як учні, а як захисники – з гордо піднятою головою на світлині, у вічності.
Сьогодні у селі Деснянське на подвір’ї гімназії зібралися рідні, близькі, учителі та учні, представники місцевої влади, щоб ушанувати пам’ять своєї рідної людини, земляка та випускника цього закладу – Захисника України Сергія Карпенка.
Напередодні роковин його загибелі відбулось урочисте відкриття меморіальної дошки, що віднині нагадуватиме кожному, хто переступатиме шкільний поріг, про ціну нашої свободи. Право зняти синьо-жовтий стяг з пам’ятної дошки було надано дружині Захисника Ліані та його брату Олександру.
Зі словами скорботи й вдячності до присутніх звернулися ті, хто зберігає в серці теплі спогади про Героя: директор гімназії Світлана Груша, перша вчителька Світлана Нікітенко, класний керівник Лариса Філько, керуюча справами виконавчого комітету селищної ради Галина Супрун, однокласник Сергій Мережко, брат Олександр Карпенко та мати дружини Олена Боровик. У їхніх словах – глибокий сум і гордість за воїна, який не зрадив присязі, не схилився перед ворогом і до останнього подиху залишався вірним своєму обов’язку.
Присутні вшанували його пам’ять хвилиною мовчання, схиливши голови перед величчю його подвигу, і поклали квіти до меморіального знаку.
Сергій Миколайович Карпенко народився 13 листопада 1983 року в селі Курилівка. Закінчив Деснянську школу, був учасником АТО, нагороджений низкою відзнак за службу. З початком повномасштабного вторгнення добровільно став до лав оборонців Чернігова, а згодом воював на Донеччині. Після поранення повернувся до служби й до останнього залишався в строю. Загинув 14 квітня 2024 року, виконуючи бойове завдання. У Героя залишилися дружина і дві доньки.
З холодного граніту відтепер вічно дивитимуться на нас очі ще однієї доброї, усміхненої людини, яка поповнила ряди Небесного легіону.
Світла й вічна пам’ять Герою. Безмірна вдячність. Нескінченна слава.
